Затирка епоксидна чи цементна: що обрати для плитки

Епоксидну затирку обирають для підлоги душу без піддону, кухонного фартуха, басейну і всіх місць, де шви постійно мокрі чи брудні: вона майже не вбирає воду і не темніє. Цементна затирка класу CG2 WA цілком достатня для стін ванної поза зоною душу, коридору і житлових кімнат — і коштує в 6–10 разів дешевше за кілограм.

Різниця між затирками стає помітною не в день ремонту, а через рік: цементні шви в душовій темніють, у них з'являється пліснява, а біля плити вони жовтіють від жиру. Епоксидні шви виглядають як нові, але їх важко наносити, а помилку майже неможливо виправити. Розберемо, де переплата за епоксидку реально окупається, скільки затирки потрібно на вашу плитку і чим відрізняється робота з двома матеріалами.

Чим відрізняються епоксидна і цементна затирка

Цементна затирка — це суха суміш цементу, наповнювача і полімерних добавок, яку розводять водою; вона твердне як розчин і залишається пористою. Епоксидна затирка — двокомпонентна суміш смоли і затверджувача з кварцовим наповнювачем; після реакції вона стає щільним пластиком без пор.

Європейський стандарт EN 13888 ділить затирки на класи, які пишуть на упаковці:

• CG1 — звичайна цементна затирка, для сухих приміщень.
• CG2 — покращена цементна; літера W означає знижене водопоглинання, A — високу стійкість до стирання. Для ванної беруть щонайменше CG2 W.
• RG — реактивна смолиста, тобто епоксидна. Водопоглинання практично нульове, стійка до кислот, жиру і більшості побутової хімії.

Між ними є третя група — готові поліуретанові та гібридні затирки в відрах. Вони не потребують змішування, щільніші за цементні і простіші в роботі, ніж епоксидні, але за стійкістю до плям і хімії поступаються епоксидці.

Порівняння за критеріями, які важливі в побуті

Епоксидна затирка виграє за всім, що стосується води, плям і довговічності, а цементна — за ціною, простотою нанесення і ремонтопридатністю. Тому вибір залежить не від бюджету ремонту загалом, а від того, наскільки агресивна конкретна зона.

Окремо про силікон: у кутах, на стику плитки з ванною, піддоном і стільницею не ставлять ні цементну, ні епоксидну затирку. Там потрібен санітарний силікон, бо кути «працюють» від температурних деформацій, і будь-яка жорстка затирка тріскає.

Де без епоксидки не обійтися, а де вистачить цементної

Епоксидна затирка потрібна там, де шви постійно контактують із водою, жиром чи хімією, або де від них залежить гідроізоляція. В інших місцях хороша цементна затирка служить 10–15 років і легко оновлюється.

• Підлога душу без піддону і трап — тільки епоксидна. Вода стоїть на швах щодня, а цементна затирка пропускає її до гідроізоляції і стає домівкою для плісняви.
• Стіни душової зони до висоти 2 м — бажано епоксидна, мінімум поліуретанова.
• Кухонний фартух і стільниця з плитки — епоксидна, бо жир і спеції в'їдаються в цемент назавжди. Як вибрати сам матеріал фартуха, розказано в статті фартух для кухні: плитка, скло чи стінова панель.
• Підлога ванної поза душем — цементна CG2 WA, якщо на підлозі не стоїть вода; епоксидна — для світлої плитки з тонким швом.
• Тепла підлога — обидва варіанти, але для епоксидки перевірте максимальну робочу температуру в інструкції.
• Стіни ванної поза душем, туалет, коридор, кімнати — цементна; переплата за епоксидку тут не окупиться.
• Балкон, тераса, ґанок — цементна морозостійка або спеціальна епоксидна для зовнішніх робіт; звичайна інтер'єрна епоксидка на сонці жовтіє.

Вибір плитки впливає на затирку не менше: що менший формат, то більше швів і то важливіша їхня якість. Як вибирають плитку для ванної за класом і поглинанням, розібрано в статті яку плитку вибрати для ванної.

Скільки затирки потрібно на м²

Витрата затирки залежить від розміру плитки, її товщини і ширини шва: що менша плитка і ширший шов, то більше затирки. Формула така: (довжина + ширина плитки) / (довжина × ширина) × товщина × ширина шва × щільність затирки, усі розміри — у міліметрах, результат — у кілограмах на квадратний метр.

Щільність цементної затирки — близько 1,7 кг/дм³, епоксидної — 1,5–1,6. Тому кілограмів епоксидки йде трохи менше, хоча об'єм швів той самий. Введіть розмір своєї плитки і площу — калькулятор покаже витрату і вартість з запасом 10% на втрати.

Для стін ванної 25 м² з плитки 300×600 мм товщиною 9 мм і швом 2 мм калькулятор дає 0,15 кг/м² і 4,2 кг цементної затирки — три упаковки по 2 кг. Епоксидної на ту саму площу піде 4,0 кг, тобто два набори по 2 кг, але за ціною 1300 грн/кг це близько 5100 грн проти 600–800 грн за цементну. Саме тому епоксидку часто беруть лише на підлогу і стіни душу, а решту затирають цементною того ж кольору.

Як працювати з епоксидною затиркою

Нанесення епоксидної затирки відрізняється від цементної головним — часом. Змішана епоксидка твердне за 30–60 хвилин, а її залишки на плитці потрібно змити в перші 15–20 хвилин; затверділу плівку потім знімають лише спеціальним розчинником або механічно. Тому працюють малими ділянками по 1–2 м².

1. Перевірте шви — вони мають бути вичищені від клею на глибину щонайменше 2/3 товщини плитки і повністю сухі.
2. Витримайте температуру 15–25 °C: при +10 °C епоксидка густа і погано лягає, при +30 °C твердне за 20 хвилин.
3. Змішайте компоненти повністю, у пропорції виробника, міксером на низьких обертах; частину набору не відмішують «на око» — порушена пропорція не затвердіє.
4. Нанесіть гумовим шпателем діагонально до швів, щільно втискаючи суміш.
5. Зніміть надлишки ребром шпателя одразу після заповнення ділянки.
6. Змийте плівку вологою целюлозною губкою чи спеціальним скотч-брайтом, часто полощучи їх у чистій воді.
7. Фінально протріть через 30–60 хвилин м'якою губкою з розчином для епоксидки, щоб не лишилося розводів.

Працюйте в рукавичках: затверджувач подразнює шкіру. Інструмент мийте одразу, поки суміш не затверділа. Загальна технологія укладання і затирання плитки описана в статті укладання плитки своїми руками, а порядок робіт у ванній, де затирка йде після гідроізоляції, — у статті ремонт ванної кімнати.

Якщо цементні шви вже потемніли: оновити чи перетерти

Потемнілі цементні шви не завжди потрібно перетирати: якщо затирка ціла, не кришиться і не відстає від плитки, її відмивають і захищають. Перетирання потрібне, коли шов тріснув, викришився чи в ньому пліснява проросла вглиб — тоді вода вже йде під плитку.

Що працює, від найдешевшого до найдорожчого:

1. Відмити кислотним очищувачем для швів (на основі сульфамінової кислоти) і жорсткою щіткою — повертає колір, якщо бруд поверхневий. На мармур і вапняк кислоту не наносять.
2. Обробити протигрибковим засобом — у душових пліснява часто сидить на поверхні шва; після обробки шов висушують 1–2 доби.
3. Покрити просоченням для швів — силіконове чи фторполімерне просочення зменшує водопоглинання цементної затирки в кілька разів; оновлюють раз на 1–2 роки.
4. Пофарбувати маркером чи фарбою для швів — косметичне рішення для стін поза мокрою зоною; на підлозі душу фарба стирається за кілька місяців.
5. Вичистити й перетерти — шов розшивають на 2/3 глибини стамескою чи осцилюючим інструментом і затирають заново, в мокрих зонах — уже епоксидною.

Що питають про затирку для плитки

Чи можна нанести епоксидну затирку поверх цементної?

Ні, поверх цементної шар епоксидки не тримається і відшаровується. Стару затирку вичищають механічно на глибину не менше 2/3 товщини плитки, знепилюють шви і тільки потім затирають епоксидною.

Чи жовтіє епоксидна затирка з часом?

Світлі й білі епоксидні затирки можуть жовтіти під прямим сонячним світлом, тому для балконів і вікон, що виходять на південь, беруть затирку з UV-захистом. У ванній і на кухні без прямого сонця колір лишається стабільним роками.

Через скільки можна митися після затирання?

Після цементної затирки душем можна користуватися через 24 години, а повністю мокрі зони — через 3–7 днів за інструкцією. Епоксидна затирка витримує пішохідне навантаження через 24 години, воду — через 2–4 дні, а хімічну стійкість набирає за 7 днів.

Чи можна затерти епоксидкою пористий камінь чи неглазуровану плитку?

Можна, але спочатку поверхню просочують захисним складом: інакше смола в'їдається в пори, і плівку вже не змити. Перед роботою роблять пробу на запасній плитці.